У Миколаєві спробували «намацати» сценарій відбудови економіки

Регіональний форум «Голос громадянського суспільства в формуванні та реалізації плану відновлення України» відбувся в неділю у Миколаєві. Головне завдання для учасників з південних областей організатори ставили, щоб визначитися з участю громадськості у процесах відновлення. А ще – окрему увагу приділили питанню формування синергії дій влади, бізнесу й громадянського суспільства. Треба зазначити, що від місцевого самоврядування Миколаєва був представлений лише один депутат. Ну ще й кейтеринг смачного обіду виконував заклад іншої депутатки. Людей з місцевого бізнесу – бачив. А переважали громадські активісти, деякі вже “призвані» до адміністрацій громад.

Маестро громадських форумів Валерій Пекар вправною рукою окреслив завдання напочатку. Олександр Солонтай з ГО «Агенція відновлення та розвитку» - фактичний організатор циклу регіональних зібрань на підтримку Маніфесту громадянського суспільства «Луганська декларація», запросив визначилися з принципами та вимогами до держави.

Засідали ми на форумі в укритті одного з університетів, який був обстріляний рашиськими ракетами ще минулого року. Через годину в підвалі майже нічим було дихати. І хоча світла було вдосталь, деяка аналогія з катакомбною сектою, пізніше відомою як церква Христа напрошувалась. 

Доповідь знаного економіста, як представив Пекар старого приятеля, керівника проєкту — Андрія Длігча була «розкішна». А який ще може робити дієвий український професор економіки?!

А.Длігач робить доповідь

Колега з Херсону поряд почала нудьгувати й знаходити аналогії зібрання з українськими партійними зборами в провінції напередодні чергових виборів. Я її заспокоював, почекаймо другої секції… 

Замість міського голови Миколаєва була Лана Сароян - голова бізнес-спільноти Board Одеса з рекламою власної команди, потім Спілка будівельників Півдня, потім – «Сміливі» з власними кейсами відбудови на Київщині. 

Перші контрверсійні слова через 2 години від початку заходу  виголосив миколаївець В’ячеслав Клочан, доктор економічних наук, професор, Голова правління ГО «Агенція розвитку Південного регіону».

А може й не варто ту пшеницю вирощувати тепер, як утруднення з експортом? 

Золоті слова, як на мене. І очікувані від аграрного економіста. Бо якщо «все порахувати”, то південноукраїнське збіжжя не варто навіть саджати, бо її собівартість значно вище світової ціни. Революція в місцевому аграрному бізнесі на часі.

То може на перероблюванні варто сконцентруватись?!

Можливо. А ще - змінити з рослинництва фокус на овочі/фрукти чи технічні культури, бо коли сьогодні 80% агропродукту - зерно, то ризики недотримати прибуток тяжіє до 100%.

Традиційна моногалузь Миколаєва - суднобудування не було представлено адептами, тому про нього й не згадували. Даремно! Бо виробництво плавзасобів військової номенклатури ми будемо потребувати ще не один рік. Наша перевага, перед киянами - близькість до театру війни, тому металообробку варто організовувати й розширювати саме у Миколаєві, де ще хоча б залишились люди з навичками. Але міська влада, як і адміністрація здається головним стейкхолдером відновлення поки вбачають міжнародні організації та фонди.

У виступі про відновлення Миколаєва Тараса Бика – члена правління ГО «Агенція відновлення та розвитку» прозвучали суцільні оптимістичні плани. Але не витримав аксакал миколаївського місцевого громадянського сектору Михайло Золотухін. Який цілком слушно запропонував не імітувати вчергове громадські слухання з представниками підприємництва, а запросити до експертизи сформовані ще до війни громадсько-експертні ради при Миколаївській міськраді. До речі, один ідеологів цієї лобістської форми співпраці влада-бізнес - Валерій Ветров проігнорував зібрання, хоча був в улюбленому місті.

Регіональний форум «Голос громадянського суспільства в формуванні та реалізації плану відновлення України» невпинно наближався до обіду. У моєму мізку відчайдушно “сигналили” дві думки від  зовсім різних вітчизняних економістів що виступали. 

Перша: українців треба вдома налаштувати на більш ефективну роботу, бо за кордонами України ті самі люди, що поїхали виробляють 120+800 млрд.доларів доданої вартості щороку. Проти 80 млрд.$ в Україні з купою держслужбовців, яки ніби сервіс надають.

Друга: зерно не варто в таких об'ємах вирощувати щорічно, наражаючись ще на небезпеку від мін в землі.

Тема інновацій на жаль не була розкрита на цьому форумі. Не можна все “впихнути” до обіду. Залишається домашнє завдання для Миколаївців не тільки відбудовувати водогін й розтрощене місто, але точно швидко запроваджувати, чи повертати спеціалізацію міського підприємництва на задоволення сучасних потреб (бажано світової) економіки.

Автор з В.Пекарем на форумі

Декітаїзація світу - нам в допомогу!