«Птахи навчили мене жити в моменті»: історія фотографині з Миколаєва, яка знайшла себе у бьордвочингу
1348 Після початку повномасштабної війни фотографиня Олександра Осипова залишилася без роботи, але знайшла нове покликання серед лісів Хмельниччини. Захоплення спостереженням за птахами переросло у справу життя, яка об'єднала творчість, любов до природи та тисячі прихильників у соцмережах. Сьогодні вона ділиться унікальними кадрами дикої природи, доводячи, що найцінніші відкриття часто народжуються у найскладніші часи.
Свою історію фотографиня розповіла Район.Миколаїв.
Війна змінила життя, але відкрила нове захоплення
Олександра Осипова народилась та виросла у Миколаєві. З дитинства дівчині подобалось малювати. Після закінчення школи вступила у ВНЗ на графічного дизайнера, проте навчання так й не закінчила, тому що захопилась фотографією та вирішила змінити свою професію.
«Одного разу я побачила оголошення про вакансію помічника фотографа і вирішила спробувати. Тоді мені було 18 років. Вже за два роки я почала працювати сама фотографом. Тривалий час я фотографувала різне для стоків, це був цікавий досвід. Малювання мене навчило бачити щось прекрасне, а камера допомагає це ще спіймати в моменті та показати іншим», – говорить Олександра.
Початок повномасштабного вторгнення Олександра застала у Києві, де на той момент жила. Через інтенсивні обстріли вона переїхала у Хмельницьку область. Саме на Поділлі Олександра і почала фотографувати птахів.
«Я залишилась без роботи. Все, що я з собою взяла - була камера. У той час я просто годинами гуляла по лісу і спостерігала за птахами. Птахи викликають дивування: вони різного кольору, розміру і захотілось більше пізнати їх. Я тоді не знала, що існують додатки для розпізнавання птахів та цілі групи людей, які люблять спостерігати за ними», – каже фотографиня.
Згодом Олександра повернулась до роботи, але захоплення птахами не залишила. З часом фотографиня почала більше розбиратись у тонкощах бьордвочингу: вдягати одяг не яскравих кольорів, тихо себе поводити, придбала спеціальні об’єктиви, фотопастки, намети тощо.
«Я обираю локацію відштовхуючись від того, де знаходжусь. Звісно, що я враховую погодні умови при цьому, беру з собою воду та якийсь перекус. Це такий азарт насправді - зробити фото птаха близько. З часом у мене вже з’явився якийсь досвід. У мене немає меж, типу скільки я можу пробути у «засідці», допоки є натхнення. Я практично щодня буваю на природі», – відмітила Олександра.
Фотографиня розповіла, що птахи навчили її жити в моменті буквально. За словами Олександри люди не часто звертають увагу на природу, коли насправді довкола відбувається багато цікавого.
«Ми часто просто або не звертаємо увагу, або проходимо повз. А природа живе своє життя, воно прям вирує, просто варто зупинитись та поспостерігати. Ще птахи навчили мене цінувати соціальні зв’язки, ну типу проводити час наодинці це кайфово, але людині завжди треба людина. Щоб було з ким поділитись, розповісти, взаємопідтримки. Я ніколи не женусь за птахами, воно так якось й в житті, просто треба відпустити та воно саме до тебе прийде, як й птах», – з посмішкою говорить Олександра.
Олександра зізнається, що фотографувати птахів - заняття не з дешевих. Як говорить дівчина, розвиток потребує інвестицій.
Фотополювання як спосіб побачити красу природи та себе
Олександра каже, що любов до природи у неї від тата. Дівчина з юності любила ходити у походи та отримала базові туристичні уміння. Одного разу Олександра подарувала свою стару камеру татові та вони разом почали ходити на фотополювання.
«З 16 років він почав мене брати з собою у походи. Ми жили “дикарем” та відвідали так багато цікавих місць. Саме тато навчив мене не тільки любити природу, але й поважати, з обережністю ставитись до неї. Тато зараз служить, тому не часто ми разом ходимо на фотополювання, але для нього це як медитація та спосіб відволоктись», – резюмувала фотографиня.
На своїй сторінці в Інстаграм Олександра має понад 60 тисяч підписників. Сама фотографиня каже, що не ставила перед собою цілі розвивати блог. Дівчина каже, що вона робить те, що їй подобається, а людям це просто відгукується. Олександра каже, що їй приємна увага і вона підтримує спілкування з аудиторією.
«Одного разу у мене викрали фотопастку. У той момент мене підкосило. На кадрах були борсуки. І мені написав підписник і запропонував придбати нову. Для мене це було так неочікувано та приємно водночас. На фотографуванні птахів насправді заробити важко, це більше мистецтво. І спілкування з аудиторією – це така взаємопідтримка та обмін енергією», – зазначила Олександра.
Олександра зазначила, що найбільше часу займає не саме фотополювання, а обробка матеріалу з нього. Фотографиня має також канали у Телеграмі та Youtube. У творчих планах дівчини відвідати щонайбільше місць в Україні та побачити птахів, а також знімати більше про своє захоплення великі відеоблоги.