Збір винограду у воєнну осінь

Василь, фермер з Миколаївщини наприкінці вересня мав відпустку зі служби в ЗСУ. Він саме на ці два тижні обов'язково мав опинитись на правому березі Південного Буга, де в нього виноградник. Командиру пообіцяв наступної весни подарувати діжку вина, щоб саме вчасно до лози дістатись. Комбат та побратими радо зголосились чоловіка відрядити на збір винограду.

Неподалік від околиць давньогрецької колонії Ольвія, за 40 км від Миколаєва на південь, виноград культивують мінімум чотири з половиною тисячі років.  Василь фермерське господарство започаткував років 20 тому. Тепер в нього декілька десятків гектарів виноградника й стільки – саду. До війни вправлявся збирати власною родиною та односельців притомних запрошував з деяких родин. Бо грона не будуть чекати.  

Грона стиглі

Підрахунок початку збору відбувається за допомогою спеціального приладу, на поверхню якого капають сік стиглої ягоди й миттєво отримують показник вмісту цукру. Якщо ця цифра досягає певних показників (для білих сортів це 18%), збір треба розпочинати якнайшвидше. Жінка Василя ту маніпуляцію зробила, бо десятки разів допомагала чоловіку, й давай його з фронту викликати. Бо минулого року подружжя втратило через війну й відсутність господаря майже весь врожай. Декілька рядків зібрали лише друзі з Миколаєва.

Але ротація їх частини ще не почалась, то Василь був вимушений все як є командиру викласти…

Виноградник у передмісті Миколаєва

Тепер він вже зібрав та почавив весь виноград врожаю 2023. А він треба зазначити найбільший за всі роки його фермерства. В селі майже всі механізатори та водії у війську, тому два тижні він сам возив з поля зібраний виноград на перероблення. По 20 годин на добу бувало.

«На фронті так не втомлювався, як отут біля кущів та грон цьогоріч», – розповідає Василь вже тепер за місяць після того “бою” в тилу. – До слова, обстріли нашої громади продовжувались весь місяць. Ворог через лиман артилерією лупає наші поля й села. На збір з міста майже ніхто не наважується приїхати. З Очакова взагалі всі поїхали через небезпеку. Короче, я з усіма хто залишались: жінками та бабусями з дідами й підлітками “різав” виноград секаторами 10 днів»

Цьогоріч на береги Бузького лиману на Миколаївщину на збір винограду не приїхали як завжди допомагати працівники з інших країв України. Бо обидва береги – зона небезпеки, тому нікого з цивільних не ради бачити військові. Місцевих залишилось чи не третина від довоєнної чисельності.

На поля великих виноробних холдингів людей вахтовим засобом на збір привозили вранці, відвозили ввечері. А багато хто з фермерів, чи одноосібників так й не змогли зібрати врожай.

Збір врожаю винограду

Збір врожаю винограду

У сусідів трохи «лайт» умови. У Коблево вже майже закінчили збір врожаю. 

В Одеській області теж збір винограду цьогоріч проходив під обстрілами, але не такими частими як на Миколаївщині, й все більше вони траплялись вночі.

Лоза відпрацювала

Виноград не може почекати

Ми відвідали ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства імені Таїрова», господарство чи не найближче розташоване до Одеси. Співробітники наукового інституту, яких теж стало менше через мобілізацію, вже на збір ранніх сортів винограду запросили одеситів приєднатися. До поля від зупинки міської маршрутки требу було всього пару кілометрів діставатись. То міцні пенсіонери з жінками вже з першими променями сонця починали підтягуватися на виноградник. 

Марина Федоренко, кандидатка сільгосп наук, пояснює та інструктує сезонних робітників як відбувається професійний збір. Останні два сезони їх кількість значно скорочено, тож на виноградники виходять всі співробітники, незалежно від регалій та містяни, яки хочуть провести тиждень оксамитового сезону на полі й заробити трохи.

«Збираю вже тиждень, кожен день отримую десять кілограмів винограду, але мушу 400 зібрати,– каже Іван Іванович міський пенсіонер. – Дома вже чотири бутилі по 10 літрів поставив сусла бродити. Сусід ходить до місцевого супермаркету продавати виноград на районі». 

Мине ще три тижні й в усіх виноробних країнах Європи почнуть свято «божоле» – нового вина. Перші враження про вино 2023, другого року великої війни в Україні отримають і односельці фермера Василя та Іван Іванович. 

За тисячі років вирощування винограду у Причорномор'ї до людської праці додається сонце. Цьогоріч його було достатньо, щоб отримати гарний врожай. На Одещині, наприклад, майже 45 центнера з гектара зібрали. Зазвичай виноград на чавлення далеко не транспортують, але тепер часи небезпечні. Українці навчились адаптуватись. Помічені великі партії саме винних сортів винограду, які попрямували до Вінниці, на Київщину, де місцеві крафтяри – винороби створюють цікаві вина з такого сорту, як «Одеський чорний».

Останні грона зрізані

Через воєнний стан деяким категоріям громадян тепер заборонено вживати алкоголь. Але сік Діонісу на відпочинку ще нікому не завадив. Українське сухе вино що народжується на межі степу й водойм – майже цілющі ліки. Будьмо!