Микола Леонтович – засновник Миколаївського зоопарку

Зоопарк він почав збирати у власному будинку. Молодий чиновник міністерства внутрішніх справ, прибувши до першого місця служби у Миколаїв, вирішив урізноманітнити своє дозвілля і почав облаштовувати домашній акваріум. 

Акваріум був обладнаний за останнім словом техніки на той час: мав електричні компресори, підігрівачі. Риби були розміщені у 75 акваріумах. Обсяг деяких із них сягав 3000 літрів. Колекція налічувала близько півсотні видів риб та земноводних, понад тисячі екземплярів. Подібних колекцій у всій Європі на початку ХХ століття було лише сім.

На службі, пов'язаній із цензурою газет та фотографій, Микола Павлович Леонтович, так звали чиновника, просувався добре.  Молодий правник сподобався місцевій громаді. Його обирають спочатку голосним міської думи Миколаєва, а пізніше - міським головою. Не останнім аргументом, кажуть, був зоосад, на який перетворився домашній акваріум і який був безкоштовно доступний усім охочим.

Леонтович у родинному коліу у власному саду фото 1913

1918 року колекція Леонтовича була націоналізована, а він сам був призначений першим директором Держакваріума. Цього ж році Миколу Павловича вперше заарештували ЧК. Після його арешту колекція почала гинути, бо керував нею червоноармієць. На захист Леонтовича виступив А.В.Луначарський, і за його клопотанням Микола Павлович був звільнений.

З великими втратами акваріум пережив громадянську війну, і 25 червня 1922 відбулося друге урочисте відкриття Миколаївського Держакваріуму. Цього року його відвідало близько сорока тисяч людей. Відвідування було безплатним. До 1923 року Миколаївський Держакваріум був на утриманні місцевого наробразу, потім переведений на держбюджет, а з березня 1934 року — на бюджет міста. У 1925 році при Акваріумі було відкрито зоологічний відділ, і він став іменуватися Акваріум-Зоосад.

Із заповідника Асканія-Нова були привезені бізони, верблюди, яки, олені, муфлони, страуси. Спеціально для зоосаду було придбано ведмедів, вовків, лисиць, мавп. Територію було збільшено до 0,75 га. Побудовано вольєри для копитних тварин, клітини для хижаків, висаджено парк. Ось що писав 1927 року альманах «Вся Миколаївщина»: 

«Миколаївський акваріум є не лише пам'яткою Миколаєва, а і єдиним серед радянських республік. Після Неапольського та Монакського він є третім у Європі за багатством експонатів і тому має великий інтерес. Зараз акваріум налічує до трьох тисяч експонатів і має низку відділів...»

У 1928 році штат зоосаду складався з дев'яті  осіб. Микола Леонтович та його родина жили у своєму старому будинку, на вулиці Адміральській, на території тепер державного зоопарку, до них підселили не лише звірів, а й деяких працівників.

У 1934 р. розпочалися необґрунтовані репресії Миколи Павловича Леонтовича та його сім'ї. У березні директором Зоосаду призначається такий собі І.А.Распопов, колишній завідувач відділу з видачі продуктових та хлібних карток, а Леонтович переводиться на посаду старшого наукового працівника та консультанта. 

Риби з колекції акваріума

24 квітня 1935 року Леонтовича із сім'єю протягом 24-х годин виганяють із його власного будинку. Ось що він пише у своєму листі до Комітету радянського контролю 14 травня 1935 р.: «...Я не прошу відновлення на роботі в Акваріумі, який я організував і якому присвятив життя своє, працюючи з любов'ю, ентузіазмом не на страх, а за совість ! Все одно за справжнього стану речей я не міг би принести користь, але я прошу про одну комісію радянського контролю: змінити формулювання мого звільнення «як чужий елемент» — образливе, несправедливе і неприпустиме! Я бажаю й надалі чесно і віддано працювати за моєю спеціальністю на користь соціалістичної держави та пролетарських мас...»

За кілька місяців за сфабрикованим звинуваченням 5 років в'язниці отримує його старший син Олександр. Микола Павлович змушений влаштуватися старшим касиром на ТЕЦ, що будується в місті. Пропрацювавши на ТЕЦ до 1937 р., 28 липня він був заарештований за звинуваченням у зв'язках із контрреволюційно налаштованою інтелігенцією та участі у фейковій військово-офіцерській організації. За сімейною легендою, Микола Леонтович помер у Тамбовській в'язниці 1940 р. Однак ці дані нічим не підтверджуються.

Стела на честь засновника Леонтовича

Дата і місце смерті Леонтовича невідомі. Зоопарк у Миколаєві переїхав до нового місця. Він, як і раніше, найбільш відвідуваний об'єкт міської інфраструктури. Хоча третя війна на віку зоопарку принесла втрати майна та персоналу. Але містяни з першого тижня агресії допомагали зоопарку їжею для тварин та грішми. А тисячі придбаних онлайн квитків у 2022 році за кордону, що дали можливість закладу пережити «замкненість» через ракетні обстріли, будуть дійсні після нашої перемоги.

Жирафу побудували новий дім

Сурікати з колекції зоопарку

Минули роки, і ім'я Миколи Павловича Леонтовича – міського голови та засновника зоопарку – місто забуло. Понад 20 років знадобилося Володимиру Топчію, нинішньому директору Миколаївського зоопарку, щоб повернути це ім'я нащадкам. Сьогодні площа перед зоопарком має ім'я Леонтовича. А найвідданіші співробітники, хто працює понад 25 років, отримують іменну медаль засновника.

Марка про Миколаївський зоопарк у війні