Чикаленко повертається в Одесу
-
-
>
-
>
-
>
1537
Коли в Одесі навесні 2023 року почався процес перейменування вулиць та бульварів, серед запропонованих імен згадали Чикаленка. Дивно, що людина, яка народилась, вчилась та виробляла досить велику додану вартість на теренах Одещини, ніяк досі не була позначена в топоніміці міста. Тим більше було моє здивування, коли знайомий молодий офіцер торгового флоту Костя, який війну зустрів на березі, був категоричним, коли почали обговорення нових назв:
– Ну який академік Вільямс?
– Наш проспект має мати ім'я Чикаленка!
– Чому? - несміливо перепитав я.
– Бо земляк, людина - “глиба”, Україну любив, хазяїном був вправним…
Захотілось дізнатись з першоджерела. Завдяки обласній універсальній бібліотеці познайомився з Щоденником Євгена Чикаленко 1919-1920, який був виданий вперше у США вже після смерті видатного земляка.
Євген Харлампійович був стовідсотковим лібералом, ненавидів більшовизм та соціалістів. Гадаю, саме через те його фігура була замовчувана й у пострадянській Україні.
Але сьогодні у цього мецената, громадського діяча та видавця день народження, тому спробую нагадати його внесок в українську справу.
«Легко любити Україну до глибини душі. А ви спробуйте любити її до глибини кишені!»
Євген Чикаленко у першу чергу був щедрим меценатом української культури та преси. Роки його життя припали на 1861–1929, а тоді любити Україну проактивно і не потрапити на каторгу було завданням не з простих. Багатий агроном та землевласник, він міг спокійно жити в російській імперії та читати давні взірці російської пропаганди. Але ні! Як людина високоосвічена, Євген Харламович розумів важливість української національної ідеї. Тому щедро підтримував літераторів, українські журнали та книги.
Фінансував єдині українські газети «Громадська думка» та «Рада»
Це зараз ми можемо обирати в бурхливому інформаційному потоці найцікавіші для себе медіа. А тоді так не було. У 1906 році український світогляд транслювали всього два видання — «Громадська думка», а згодом «Рада». «Рада» на кошти Євгена Чикаленка (а також Василя Симиренка та Леоніда Жебуньова) регулярно друкували до 1914 року. І хоч справа ця була невдячна і збиткова, мецената це не зупиняло. За що українська журналістика зараз йому дуже вдячна!
Він заснував власний фонд допомоги українським письменникам. Серед інших у ньому були Іван Франко та Михайло Коцюбинський. За свій кошт він видав знаменитий словник Бориса Грінченка і не тільки. А ще забезпечив будівництво Українського академічного дому у Львові. Коштів для української літератури Євген Харламович ніколи не шкодував. Також благодійник мав дружні зв’язки з родиною композитора Миколи Лисенка та родиною Косачів — письменницями Оленою Пчілкою та Лесею Українкою. Вони мешкали на одній вулиці — недарма її неофіційно звали тоді «Українською».
Симоненко, Грушевський, Петлюра — ось імена, які першими спадають на думку, коли йдеться про Українську революцію (1917–1921). І Махно. Це справедливо, адже ці постаті творили історію української держави. Та мало хто знає, що ініціатором скликання Української Центральної Ради як представницького органу став саме Євген Чикаленко. І поруч з ними став біля джерела української революції. Але ніколи не займав ніяких державних посад.
Після смерті доньки кошти, збережені на її майбутнє, Євген Чикаленко передав на особливу ініціативу. 1000 карбованців він віддав редакції видання «Київська старовина» на створення майбутньої премії за найкраще написану історію України.
Після поразки УНР Чикаленко опинився в Чехії, де й помер у 1929 році. Залишаючись до самої смерті патріотом та дієвцем. А свій прах заповів розвіяти в Перешорах Ананьївського уїзду, теперішнього Подільського району на Одещині.
А з щоденника мені впало в око така його думка:
Кожний народ, кажуть, має таку долю, якої він заслужив. Очевидно, народ наш, дякуючи своєму географічному положенню та своїй багатій землі, довго ще буде вабити ненаситних сусідів, і вони будуть його розшарпувати на шматки” (зі щоденника за 26 січня 1920 року).
27 жовтня 2022 року Київська міська рада перейменувала одну з центральних вулиць Києва — Пушкінську на честь Євгена Чикаленка.
Дійшла черга Одеської міськради закріпити перейменування проспекту Вільямса у густонаселенному мікрорайоні в Чикаленка.
