Аптека на колесах їде у віддалені села Миколаївщини: як розв'язують проблеми медицини під час війни

На Миколаївщині з 1 березня запрацював перший мобільний аптечний пункт. Область стала третьою в Україні, де запустили цей проєкт. Запустили його Український Червоний Хрест та Міністерства охорони здоров’я. Мобільний аптечний пункт виїжджає у віддалені села Миколаївщини, де немає стаціонарних аптек, доставляючи туди ліки.

До бригади мобільного аптечного пункту Українського Червоного Хреста Миколаївщини входять дві людини – фармацевтка-провізорка та водій. Наразі бригада працює у Костянтинівській територіальній громаді. Маршрут бригади охоплює п’ять сіл громади. Два із п'яти сіл пережили російську окупацію.

Як розповіла комунікаційниця Українського Червоного Хреста Миколаївщини Єлизавета Максимишина, маршрут погоджували із представниками Міністерства охорони здоров'я. Наразі на Миколаївщині це єдина бригада мобільного аптечного пункту, яка здійснює доставлення ліків у села.

«Надалі ми плануємо розширювати маршрут, у тому числі на деокуповану територію. Ліки ми закуповуємо у найбільших представників фармакології. Реалізація проєкту має бути постійною, допоки у цьому буде необхідність», – сказала представниця УЧХ Миколаївщини.

Село Себине, що у Костянтинівській громаді, знаходиться за 23 кілометри від Миколаєва. У березні 2022 року, коли тривали бої за Вознесенськ та Миколаїв, село було тимчасово відрізане від постачання продуктів та ліків.

Староста села Сергій Куйбар розповів, що росіяни на початку війни намагались близько під’їхати до села.

«Вони були буквально за 200-300 метрів від села. Ми організували тероборону у перший же день війни. Нас врятувало те, що через річку за селом стояла артилерія морської піхоти й бійці просто прикривали нас. Це відбувалось після того, як ЗСУ відбили Вознесенськ. Ми щодня чули, як бомбили Миколаїв. Ми чули й бій за аеропорт в Баловному. Останній приліт у нас був 7 травня минулого року. Тоді росіяни влучили у ковбасний цех. Вони писали, що знищили військовий підрозділ, хоча там насправді нікого не було з військових й, на щастя, обійшлося без жертв», – розповів Сергій Куйбар.

За словами старости, у селі Себине проживає півтори тисячі місцевого населення та ще близько 780 переселенців.

У селі є амбулаторія. Тут працює дві медсестри й водій. Також по штату має бути й сімейний лікар, однак спеціаліста так й не знайшли.

Олександра Новак працює медсестрою вже 51 рік. Жінка розповіла, що на день амбулаторію відвідають близько 10-15 людей. Зокрема, місцеві жителі отримують тут профілактичні щеплення, також люди можуть отримати й інші послуги з лікування, які призначають лікарі.

«Ми нікуди не виїздили, продовжували працювати тут й під час війни. З ліками тоді не було проблем, бо ми мали певні запаси. Потім медикаменти привозили волонтери. У нас був аптечний кіоск тут до війни, але потім його довелось прибрати. За вимогами Нацслужби здоров'я, для аптеки має бути окрема будівля. У нас невелике село, тому рентабельності відкривати тут аптеки немає», – відмітила місцева медсестра.

Жителька Себиного Ольга розповіла, що початок війни був доволі важкий.

«Тут є амбулаторія, але пройти тут обстеження неможливо. Якщо люди потребують медичної допомоги, то потрібно викликати «швидку». Це неправильно. У мене сечокам'яна хвороба, я відвідувала лікарні й в Новій Одесі, і в Миколаєві. От купила собі краплі для очей: тих, які потрібні, немає, довелось взяти аналог. Хотілось би, щоб трошки розширили асортимент», – сказала Ольга.

Інша місцева жителька Надія Шевченко  каже, що робота мобільного аптечного пункту УЧХ Миколаївщини дійсно поліпшила ситуацію із ліками.

«Люди цілком задоволені. Єдине, що викликає у мене незручність, це те, що потрібно розраховуватись готівкою, а не карткою, наприклад. У нас в селі просто немає банкомата. Щоб зняти готівку, потрібно їхати в місто», – сказала жителька Себиного.

Житель села Михайло вже неодноразово купував ліки в мобільному аптечному пункті УЧХ Миколаївщини.

Раніше десь раз на місяць доводилось їздити купувати ліки у Миколаєві чи Новій Одесі, коли вони закінчувались. Тут вже купував не раз. Каже, не завжди все є, але вже стало простіше. Під час війни, коли були проблеми з транспортом, то нічого не міг вдіяти, було важко, але якось пережив, відмітив чоловік.

Вікторія працює у мобільному аптечному пункті УЧХ Миколаївщини фармацевткою-провізоркою. Фахівчиня відмітила, що список ліків формується безпосередньо від запитів місцевих жителів.

«Поки список невеликий. Люди готові купувати, але у нас, на жаль, не все є в наявності. Як правило, наразі ми продаємо однокомпонентні ліки. Люди частіше всього просять двокомпонентні, які навіть не завжди можна й в місті придбати. Але стараємось допомогти, все одно шукаємо такі ліки й просто привозимо їх з чеком. Щодо безоплатних ліків, то сімейних лікарів немає в селах, тому й відповідно рецепт людям дістати не так й просто. На ліки ми не робимо жодних націнок. Ціни навіть нижчі, ніж у Миколаєві», – розповіла Вікторія.

Мобільних аптечний пункт УЧХ Миколаївщини виїздить зранку з Миколаєва й працює на певній локації кілька годин. За словами Вікторії, в середньому кількість людей, які купують ліки становить від 20 до 70 людей.

«Машина, у якій розташований мобільний аптечний пункт УЧХ Миколаївщини, обладнана шафами, де зберігаються ліки, а також ноутбуком, на якому встановлена спеціальна програма, щоб фармацевт зміг продати ліки. Для безперебійної роботи програми спеціально встановили модеми кількох мобільних операторів. На випадок, де у селі не ловить жодний зв’язок, мобільна бригада також має Starlink», – розповідає Вікторія.

На базі Українського Червоного Хреста Миколаївщини також працює й стаціонарна аптека. Саме звідти мобільна бригада поповнює основний запас ліків.

Діяльність мобільного аптечного пункту забезпечують коштами УЧХ Миколаївщини та за підтримки НСЗУ.

Окрім мобільного аптечного пункту, також від Українського Червоного Хреста Миколаївщини їздять й мобільні бригади лікарів. До команди входить сімейний лікар, медсестра, психолог та водій. Всього таких бригад на Миколаївщині наразі п'ять. На прийомі в лікаря жителі сіл можуть отримати обстеження, консультацію та навіть безоплатні ліки, які є в наявності. В село Себине також раз на тиждень приїздить така бригада.

Заступник начальника обласного управління охорони здоров'я Олег Бабін розповів, що наразі на Миколаївщині працюють близько 180 ФАПів.

За словами Олега Бабіна, впровадження мобільного аптечного пункту УЧХ Миколаївщини має поліпшити ситуацію із доступом до ліків для жителів сіл.

«Нещодавно до проєкту долучилась й «Укрпошта». Але щоб від підприємства почали їздити бригади, то там ще дуже багато роботи. Це потрібно мати не просто машину, а й обладнати її згідно зі стандартами. Машина має обов’язково мати шафи й обладнання для зберігання ліків у холоді. А також там має бути й інтернет для роботи програми. На базі ПКВО «Фармація» проводиться залучення фельдшерсько-акушерських пунктів області до відпуску ліків у сільській місцевості. Це підприємство також через війну було кілька років недієздатним, а зараз там новий керівник, який оптимізував роботу», – розповів Олег Бабін.

Щодо проблем із медициною у сільській місцевості, то заступник начальника обласного управління охорони здоров'я відзначив, що наразі через війну гостро не вистачає лікарів.

«У нас комплектація лікарів на Миколаївщині становить 67%. А в первинній ланці медицини цей відсоток є ще нижчим. Спеціалістів дійсно не вистачає. Війна – складний період. Не всі проблеми вдається вирішити одразу, але ми над цим працюємо», – додав Олег Бабін.

На початку березня очільник МОЗ Віктор Ляшко повідомив, що бюджет програми по роботі мобільних аптечних пунктів на 2024 рік становить 5,2 мільярда гривень.

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю СІД Медіа Груп і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.