Снаряд стирчить біля вольєра: репортаж з Миколаївського зоопарку, який рятували всім світом
-
-
>
-
>
-
>
3333
Похмурої зимової днини миколаївський трамвай везе мене до зоопарку. Вітаюсь зі знайомою, яка йде до вагона. Світлана питає, куди я їду, і, почувши відповідь, згадує.
«Навесні 2022 року, поки син (сержант однієї з бригад ТрО – авт.) не вмовив хоча б на якийсь час виїхати з міста – допомагала і людям, і тваринам. Для нашого зоопарку купувала і привозила фрукти та овочі, просила знайомих продавців з ринку, щоб теж не стояли осторонь», – пригадує жінка.
Миколаївці та волонтери з інших міст і країн активно допомагали зоопарку кормами, водою, грошима протягом перших місяців повномасштабного вторгнення. За майже 123 роки безперервної роботи зоопарк став не тільки туристичним магнітом, але й невіддільною частиною міста, за яку відчуває відповідальність вся громада.
«Ну, передавай Топчому (директору зоопарку – авт.) привіт!» – з усмішкою каже знайома і поспішає за черговою посилкою з турнікетами, термоковдрами та іншим військовим приладдям, яке, можливо, вже завтра допомагатиме морпіхам на лівому березі Дніпра.
А тим часом мій трамвай робить зупинку на повороті перед площею Леонтовича. Микола Павлович Леонтович – міський голова Миколаєва, який заснував у власному домі акваріум і в 1901 році відкрив його для відвідувачів. З часом колекція його закладу розширювалась.
На жаль, доля миколаївського Леонтовича після подій більшовицької революції трагічно перегукується з долею тезки-композитора.
Портрет Леонтовича зустрічає мене і в кабінеті директора зоопарку Володимира Топчого. Директор днями повернувся з робочої поїздки до Великої Британії, де знайомився з зоопарками Англії та Шотландії. І зараз, перед підготовкою до сезону, у його закладі потрібно вирішити купу питань.
Складнощі
«Ну треба якось допомогти», – чую я з-за дверей кабінету директора, коли входжу до приймальні. Це він, як виявилось, говорить про доплати працівникам ремонтної бригади. Там зараз працює чотири людини, а мало б працювати 15: хтось мобілізований, а потенційні працівники не завжди погоджуються працювати за 6 тисяч гривень.
«Ми хочемо, щоб тваринам було зручно, а відвідувачам не було соромно до нас приходити», – розповідає директор.
У 1977-1978 роках зоопарк перенесли з центру до Інгульського району міста. Його територія складає 19 гектарів. Щось побудували ще у 70-80 роках, щось – зовсім нещодавно. Наприклад, вольєр для жирафів з’явився у 2019 році.
Сьогодні на території зоопарку розташовано 40 будівель різних років і різного технічного стану. Всі вони потребують постійного обслуговування та підтримки. На це, звісно, потрібні люди, гроші, матеріали, а під час війни з цим вкрай складно.
Наслідки російської військової агресії
24 лютого місто обстріляли ракетами російські військові.
25 лютого зоопарк перестав приймати відвідувачів.
27 лютого у 800 метрах від Миколаївського зоопарку відбувся танковий бій. Згодом полетіли й ракети.
28 лютого, на п'ятий день повномасштабного вторгнення, у трьох метрах від вольєра з білим ведмедем впала перша ракета – на щастя, ніхто не постраждав. Як і наступні сім разів, коли зоопарк обстрілювали реактивними снарядами: градами, ураганами, смерчами – касетними боєприпасами, які заборонені міжнародними конвенціями.
Один з корпусів від реактивного снаряда так і стирчить біля вольєра з ведмедями – як нагадування про агресію Росії як у бік людей, так і звірів. Ще декілька – зберігають в музеї зоопарку. До речі, в єдиному музеї серед зоопарків України.
Від ідеї евакуації зоопарку з міста тоді відмовились: вивезти слонів, жирафів, бегемотів, тропічних птахів, білих ведмедів, левів, леопардів було просто неможливо – єдиний безпечний виїзд з міста – траса на Одесу була «забита». Уночі мости у місті розводили, морози зберігалися до кінця березня. До того ж для цієї операції були б потрібно 400 кліток, відповідний транспорт і чітке розуміння, куди саме везти тварин.
Миколаївський зоопарк вже наприкінці лютого 2022 року запропонував всім охочим купувати онлайн-квитки до зоопарку. Попри те, що до літа 2022 року він не працював, це був єдиний дієвий спосіб висловити свою підтримку та допомогти зберегти тварин. Гроші від продажів квитків та благодійна допомога надходила з різних куточків світу.
Від Європейської асоціації зоопарків і акваріумів, Берлінського та Празького зоопарку для Миколаївського зоопарку з лютого по вересень 2022 року надійшло 782 640 гривень благодійної допомоги. Ці кошти витрачали на корми та медикаменти.
У 2022 році міжнародні партнери з Польщі, Чехії, Німеччини, Великої Британії потужно допомогли.
Зоопаркам України тоді передали 1,8 мільйона євро, надсилали сублімований корм, ветеринарні препарати та обладнання. Це допомогло зоопаркам Миколаєва, Рівного, Харкова, Одеси, Луцька, Черкас пережити скрутні часи.
У перші місяці війни з цих грошей вдалося допомагати й закладам, які опинилися під російською окупацією: біосферному заповіднику «Асканія-Нова» імені Фальц-Фейна, зоопарку «Сафарі» в Бердянську, «Сафарі-парку на Арабатській стрілці».
Уся ця поміч знадобилася, бо тварини в Україні потерпали від російських військових.
У 1941 році зоопарк теж не евакуювали. Він продовжував працювати у Миколаєві усі роки німецької окупації. Як і 80 років тому, перед колективом у 2022 році постало складне питання – де брати воду? Тоді водогін деякий час не працював і працівники набирали її з річки Інгул.
Власний оазис
У квітні 2022 року російські військові пошкодили водогін, який забезпечував місто водою. Одномоментно півмільйонне місто залишилося без води. А зоопарк та його мешканці (а це 4000 тварин) щодня потребують 30 кубометрів води (з них 10 – питної).
Перший час зоопарку допомагали містяни, «Миколаївводоканал», волонтери з Одеси та Кропивницького, які привозили питну воду. Зоопарк власним коштом пробурив одну свердловину, потім ще одну.
Влітку 2022 року зоопарк вже мав стабільне джерело води та почав приймати відвідувачів. Згодом допоміг і ЮНІСЕФ та передав Миколаївському зоопарку обладнання для очищення та зниження жорсткості води.
Для зоопарку немає чужих тварин
З початку наступу російських військ навесні 2022 року для працівників зоопарку виникла ще одна нетипова задача – вони почали приймати від людей, які були вимушені виїхати з Миколаєва, домашніх тварин: папуг, кроликів, морських свинок, акваріумних рибок, ящірок, агам, єнотів, тхорів, удавів.
З найбільших незвичних надбань зоопарку – нільський крокодил та п’ять поні. Двох поні привезли військові з Посад-Покровського – села на кордоні Миколаївської та Херсонської областей. Там тривалий час велися бойові дії. Власник поні був поранений через обстріли цивільних будинків.
«Ми не приймали лише котів та собак, адже нам справді ніде їх розміщувати», – додає Володимир Топчий.
Плани та перспективи
Перед початком повномасштабного вторгнення в Миколаївському зоопарку добудували велику сучасну експозицію «Острів тварин». Це відкритий вольєр під скляним дахом. У ньому планують «поселити» тигрів та ягуарів.
Проте до повномасштабного вторгнення здати цю будівлю в експлуатацію так і не встигли. Замовник будівництва – управління капітального будівництва Миколаївської міської ради. За декілька років простою цей павільйон вже потребує косметичного ремонту.
То ж у планах зоопарку на майбутнє – серйозна реконструкція.
«Маємо зараз вже шість готових проєктів. Це й освоєння нової території для більш комфортного розселення коней Пржевальського та верблюдів, будівництво окремого вольєра для хижих ссавців родини котячих, реконструкція скляного даху на «Острові тварин». Цьому даху вже 30 років і замість нього треба встановлювати сучасну скляну стелю з розсувною конструкцією та можливістю вентиляції приміщень», – з ентузіазмом розповідає директор Миколаївського зоопарку.
Дирекція розраховує зокрема і на допомогу міжнародних партнерів, адже зоопарк з Миколаєва – єдиний від України повноправний член Всесвітньої організації зоопарків та акваріумів.
Однак стосунки з Європейською асоціацією зоопарків і акваріумів Володимир Топчий називає неоднозначними.
«Ми для них, на жаль, периферія. Вони з нами добре знайомі, знають наших працівників, бачать результати нашої роботи, поважають. Але швидше тварин передадуть до зоопарків Бельгії, Швеції, Франції, ніж до будь-якого українського зоопарку», – додає директор.
Звісно, аргументом у цьому є й безпекове питання.
Сьогодні Миколаївський зоопарк, попри енергійність та злагодженість і колективу, і його лідера, стоїть перед безліччю складних питань.
Так, у зоопарку ще залишилось 900 тисяч євро від благодійної допомоги, зібраної у 2022 році. Та можливо у 2024 році вони закінчаться. Гадають, чим годувати тварин, коли скінчаться дотації, обіцяні міською владою: 31 мільйон гривень замість 80 мільйонів, які виділялися у минулі роки.
Як заробляти більше, коли Миколаїв залишила значна кількість містян? За 2023 рік зоопарк заробив 17 мільйонів замість «довоєнних» 22 мільйонів. Ці питання – поки що без відповіді.
